Російський фондовий ринок переживає фундаментальну трансформацію, і в центрі цього процесу — не інституційні гіганти, а роздрібні інвестори. Під час Східного економічного форуму у Владивостоці голова комітету Держдуми з фінансового ринку Анатолій Аксаков окреслив ключовий тренд: відхід іноземного капіталу прискорив перебудову моделі ринку, де тепер домінують внутрішні приватні вкладення.
Нова архітектура ринку: від зовнішньої залежності до внутрішньої стійкості
За останні роки в країні сформувалася професійна спільнота інвесторів і зріла біржова інфраструктура. Вирішальну роль у цьому відіграли системні заходи: допуск недержавних пенсійних фондів до інвестиційного процесу, запуск програми довгострокових заощаджень і впровадження індивідуальних інвестиційних рахунків третього типу. Ці інструменти, за оцінкою Аксакова, подовжують горизонт капіталу і пропонують громадянам зрозумілі умови для входу на ринок.
Однак голова комітету чесно визнає: відхід нерезидентів і складна геополітична обстановка не могли не позначитися на ліквідності. Ринок став більш закритим, що змушує окремі компанії нарощувати боргове навантаження за відсутності зовнішнього фінансування.
Думка влади: ставка на «довгі гроші»
Сигнали з ВЕФ-2026 однозначні: приватний капітал оголошено пріоритетом. Президент Володимир Путін прямо назвав створення умов для приватного інвестування головним завданням, підкресливши, що опора має робитися не на державні ресурси, а на вкладення громадян. Цей тезис повністю корелює з риторикою Аксакова про зміну моделі ринку.
Окремим маркером стало доручення президента проаналізувати роботу концесійних облігацій — інструменту, покликаного залучити «довгі гроші» в проєкти державно-приватного партнерства. У зв'язці з уповільненням інфляції до 6,3% у річному вираженні (дані на 31 серпня) це створює передумови для зниження ставок і перетікання заощаджень у біржові активи.
Аналітичний погляд
Поки настрій інвесторів далекий від оптимізму: закритість майданчика і геополітичні ризики тиснуть на котирування, а довіра, яку Аксаков називає умовою зростання, залишається вразливою. Тим не менш, я бачу в цьому структурний зсув, а не тимчасовий захід. Російський ринок перестає бути «вітриною для іноземців» і перетворюється на внутрішній механізм перерозподілу капіталу. Питання лише в тому, чи зможе регулятор утримати баланс між захистом роздрібних інвесторів і стимулами для емітентів — інакше нове джерело ліквідності ризикує вичерпатися, не встигнувши стати системним.