Уряд Росії активно опрацьовує концепцію обов'язкового застосування вітчизняних ІІ-моделей у ключових секторах — від безпеки та держуправління до освіти та виборчих процесів. Йдеться не просто про рекомендації, а про формування системи, де використання зарубіжних технологій у пріоритетних галузях стане економічно невигідним.
Суть ініціативи: економічний тиск замість заборон
Віце-прем'єр Дмитро Григоренко на майданчику ВЕФ-2026 окреслив головний принцип: у низці галузей пріоритет за замовчуванням має віддаватися російським розробкам. Кабмін уже тестує цей підхід на власних цифрових платформах, щоб вийти з готовими пропозиціями. Мій аналіз показує: влада свідомо відходить від прямих обмежень, роблячи ставку на податкові та фінансові стимули, які мають перенаправити попит у бік національних вендорів.
Обов'язкове впровадження суверенних систем в освіті торкнеться лише шкільного та дошкільного рівнів. Реалізацію планується проводити через механізм держзакупівель. При цьому до 2032 року збережеться можливість застосовувати іноземний ІІ навіть у пріоритетних сферах, але організації, які оберуть зарубіжні рішення, втратять доступ до держпідтримки та податкових пільг. Це ключовий важіль тиску: бізнесу буде вигідніше заздалегідь мігрувати на вітчизняний стек, щоб зберегти преференції.
Заходи підтримки та галузеві амбіції
Паралельно опрацьовується пакет заохочень для розробників. АНО «Цифрова економіка» запропонувала Мінцифри інвестиційне вирахування до 20 млрд рублів та облік витрат на створення моделей у потрійному розмірі. Обговорюються й ширші послаблення: коефіцієнти для витрат на ІІ, пільговий ПДВ на сервіси, звільнення профільних ЦОДів від податку на майно.
Амбіції видно й у конкретних проєктах. Платформа «Оптурана» вже першою у світі оптимізувала розклад громадського транспорту за допомогою ІІ, скоротивши міжрейсові простої в Москві на 34%. Мінбуд розраховує перевести на ІІ половину процесів у будівництві та ЖКГ до 2030 року. Однак розрив зі світовим рівнем відчутний: частка продуктів із реальною агентською функціональністю в російському реєстрі оцінюється лише в 5% проти 39% у світі.
Ринок при цьому зростає стрімко: за базовим прогнозом AIANA, обсяг галузі збільшиться з 316,1 млрд до 830 млрд рублів до 2030 року, а за сприятливого сценарію досягне 1,12 трлн. Боротьба за частку в пріоритетних секторах стає для розробників питанням виживання та масштабування.
Мій погляд: Ця стратегія — класичний приклад «м'якого протекціонізму», де фіскальні інструменти працюють ефективніше за адміністративні заборони. Однак успіх залежатиме від реальної якості вітчизняних моделей. Якщо ставка на суверенітет не підкріпиться конкурентоспроможними продуктами, бізнес знайде способи обійти обмеження, а галузь ризикує замкнутися на імітації інновацій.